У листопаді 1952 року в Міністерство державної безпеки СРСР надійшов сигнал про те, що біля посольства Держави Ізраїль помітили жінку. Вона дивилась на приспущений біло-синій прапор і тихо плакала. В Ізраїлі тоді була жалоба: 7 листопада 1952 року помер перший президент молодої держави – Хаїм Вейцман. Жінку, що плакала звали Марія Вейцман, вона була рідною сестрою покійного президента.

Всього їх було дванадцять – братів і сестер Вейцман, дітей Євзора Вейцмана та його дружини Рахілі. П'ять братів – Хаїм, Самуїл, Хієль, Мойсей і Файвел – та сім сестер – Міріам, Фрума, Гіта, Хайя, Марія, Анна та Міна. Всі вони народились в Російській імперії, однак до часу описаних подій Марія залишилась в СРСР одна.

Слідкували за нею давно. Рідна сестра важливого сіоністського діяча, а потім і президента ворожої держави – чи багато країн могло похизуватись таким цінним заручником! Поки Хаїм Вейцман був живий, її не рухали. Але ось він помер, а вона насмілилась нагадати про своє існування, прийшовши скорботно стояти поруч зі стінами ізраїльського посольства!

Вже 7 лютого 1953 року секретар ЦК КПРС Маленков отримав листа від міністра державної безпеки: Семен Ігнатьєв пропонував терміново заарештувати Марію Вейцман. Зі слів Ігнатьєва, приводів для арешту було більш ніж достатньо: Марія Вейцман багато років вела сіоністську агітацію, критикувала радянську владу, до того ж регулярно подавала прохання про виїзд до Ізраїлю з радянського раю.

Справа вирішилась за три дні. 10 лютого 1953 року на Воротніковський провулок в Москві, де жила Вейцман, була відправлена машина МДБ, яку в народі називали «чорним воронком». Марію Вейцман привезли у МДБ. Перший допит відбувся наступної ночі. До справи взялись співробітники 2-го управління ГРУ МДБ СРСР – контррозвідки.

Іванов, майор держбезпеки, почав здалеку. Його цікавила не лише «діяльність» Марії в Москві, але і всі контакти сім'ї Вейцман за останні 60 років, з моменту її народження. Простій пенсіонерці Марії, ще недавно лікарю Госстраху, приховувати було нічого. Народилась вона в місті Пінську (на півдні теперішньої Білорусі) у 1893 році. Батько працював службовцем контори зі сплаву лісу, але справжньою головою сім'ї була мати – Рахіль Вейцман. Під її керівництвом і за безпосередньої участі не лише хлопчики, а й всі дівчатка здобули хорошу освіту: Самуїл став інженером, Хієль – агротехніком, Гіта – музикантом, Хаїм, Анна та Мойсей – хіміками, Хайя – вчителькою, Міріам, Фрума, Міна, Марія – лікарями.

Марія, одна з наймолодших, добре вчилась, легко склала екстерном іспити у престижній київській Фундуклеївській гімназії – першій жіночій гімназії у Російській імперії. У 1908 вона разом з сестрою Анною поїхала в Цюрих, де обидві дівчини без проблем вступили до університету. У 1912-му Марія отримала диплом лікаря, повернулась в Росію та склала іспити, що дали право на роботу медиком в Російській імперії. Потім вирушила у Варшаву. Сюди після смерті батька у 1911 році переїхала мати: у Варшаві давно жила старша сестра Марії – Міріам, яка була одружена із багатим столичним підприємцем. Тут Марія влаштувалась на роботу у єврейську лікарню.

Коли почалась Перша світова війна, Марія Вейцман повернулась у рідний Пінськ та вступила у Червоний Хрест. Молоду лікарку прикріпили до епідеміологічного загону та відрядили на Південно-Західний фронт. Там Марія познайомилась із російським кавалерійським офіцером Василем Михайловичем Савицьким, за якого пізніше вийшла заміж.

У 1918 році Марія з чоловіком поселились в Москві. До того часу більша частина її братів та сестер вже перебралась у Ерец-Ісраель. Хаїм поєднував політичну діяльність та заняття біохімією, Моше був професором хімії та математики в Єрусалимському університеті. Хієль вирощував апельсини і освоював палестинську «цілину». Гіта викладала у консерваторії Хайфи, Хайя – у школі в Тель-Авіві. Файвел у Хайфі займався бізнесом, Фрума та Міна працювали лікарями в Єрусалимі.

А Самуїл, Анна, Марія та їх мати опинились в Москві. Правда, Рахіль Вейцман вже у1920-му вирішила поїхати на землю прабатьків. У 1932 році за нею виїхала дочка Анна. В 1935-му Марія з чоловіком теж спробували перебратись до її родичів, але безрезультатно – дорога за кордон вже була закрита. А у 1939 році «за шпіонаж на користь Великобританії» розстріляли Самуїла Вейцмана – інженера та колишнього заступника голови центрального правління ТЗЄТ (Товариства земельного облаштування єврейських трудящих).

Життя Марії Вейцман в СРСР було скромне та непримітне. Після переїзду до Москви Марія влаштувалась у тифозне відділення поліклініки Снєгірьова та пропрацювала там близько 15 років. Потім, до початку Великої Вітчизняної війни, керувала амбулаторією коопстрахкаси Краснопрісненського району міста Москви. Під час війни була лікарем на авіаційному заводі № 4, а з 1944-го – ще й в Держстраху. В 1948-му досягла пенсійного віку, але роботу не покинула.