12 серпня 1941 року Жак Воробйов офіційно був зарахований в члени екіпажу «Анастаса Мікояна», що став після встановлення п’яти гармат, зеніток та кулеметів допоміжним крейсером Чорноморського флоту. Команда «Анастаса Мікояна» пвзяла участь в обороні Одеси, Севастополя та Новоросійська, звідки змогла відійти без втрат у грузинський порт Поті.

В листопаді 1941 року, відповідно до рішення Державного комітету оборони, cудно було роззброєне, переведене в Батумі, а команда отримала наказ: готуватись до переходу з Чорного моря на Далекий Схід через Босфор.

Туреччина, що контролювала пролив, дозволяла прохід лише неозброєних кораблів. Через Туреччину та Кіпр «Анастас Мікоян» планував йти в порт Хайфи, в Підмандатну Палестину. Спочатку плавання складалось вдало, але біля острова Родос радянських моряків виявила італійська берегова охорона. Оточений італійськими торпедними катерами, екіпаж пішов на ризикований таран і вирвався з оточення. Отримавши від італійських катерів кілька сотень пробоїн та перших поранених, екіпаж був знову атакований, тепер з повітря. Відбивши атаку літаків, моряки побачили вдалині есмінці, що йшли на них. Втекти від них допоміг густий туман. 30 листопада 1941 року «Анастас Мікоян» досягнув Кіпру. Прийнявши на борт британських представників, моряки відразу ж пішли на Бейрут, а ввечері 3 грудня 1941 року встали на якір в порту Хайфи.

Жак Воробйов самовіддано брав участь у всіх цих подіях, про що свідчили нагороди від капітана лінійного криголаму Сергєєва, що неодноразово відзначав героїзм водолаза. В одній з подяк, підписаній капітаном 3 січня 1942 року, говорилось, що при стоянці криголама в порту Хайфи відбулась страшна трагедія. О 12 годині 15 хвилин пополудні 24 грудня 1941 року британський танкер «Фенікс» віддав швартові і приблизно в 70 метрах від берега на його борту почалась пожежа. Як через якийсь час показало дослідження, завантажений нафтою танкер підірвався на італійській міні. З підірваного танкера полилась нафта, і у кількох десятках метрів від «Анастаса Мікояна» піднявся стовб полум’я. Криголаму загрожувала серйозна небезпека, і від його команди вимагалось терміново вийти із зони ураження. Жак Воробйов був одним з перших, хто зміг швидко оцінити ситуацію та блискавично зреагувати. Капітан Сергєєв називав його тим, хто особливо відзначився у порятунку людей із «Фенікса», що вибухнув, та гасінні корабля, що горів, а також швидкій віддачі швартових.

Однак там же, у Хайфі, у командира водолазів Воробйова виникли серйозні проблеми. Перебуваючи у Палестині понад місяць, екіпаж криголама неодноразово виходила на берег у звільнення. Вперше потрапивши до Палестини, Жак Воробйов відразу завів знайомства серед місцевих мешканців. Улюбленець жінок, колишній актор і герой-моряк, він годинами сидів з місцевими євреям в ресторанах, ходив по магазинах і навіть встиг замовити у кравця модні штани. Як пізніше розповідав під час слідства колишній підлеглий Воробйова, водолаз Кирило Левандовський, «Воробйов у бесідах про життя в Палестині схвалював досягнення євреїв-емігрантів, їх розкішне життя». Жак Григорович компліментарно висловлювався про збудовані євреями міста, добре поставлену торгівлю та надлишок товарів, про які в Радянському Союзі доводилось лише мріяти. Ці його висловлювання відразу дійшли до корабельного політрука Михайла Новікова, що строго попередив екіпаж не вести в місті політичних розмов.

В кишеню за словом старшина 2-ї статті Воробйов не ліз. Постійно висловлюючи своє бачення, та відкрито критикуючи неправильні, на його думку, накази, Воробйов швидко нажив собі ворогів. Очевидно, це послужило причиною того, що через місяць після відходу з Хайфи, 27 січня 1942 року, капітан Сергєєв раптом згадав про інцидент, що трапився з Воробйовим на березі.

В день відплиття «Анастаса Мікояна» з Хайфи, 6 січня 1942 року, Жак Григорович був у черговому звільненні у місті. Приблизно о 12 годині дня він побачив на вулиці свого товариша Федорова. Той повідомив, що його послали за Воробйовим, оскільки всій команді належало терміново повертатись на борт. Ввечері того ж дня криголам покинув Хайфу та вирушив у напрямку Суецького каналу.

Капітан Сергєєв звинуватив Воробйова у самовільному виході на берег, куди він буцімто утік без дозволу безпосереднього командира. За це Жака Григоровича розжалували на місяць в рядове. Характерно, що у своєму наказі капітан Сергєєв підкреслював, що Воробйов заслуговує на трибунал, але жодних нарікань до цього не мав, а на криголамі показав себе дисциплінованим червонофлотцем. Окремо в наказі підкреслювалась професійність Жака Воробйова, зокрема його чіткі дії під час підйому обірваного якірного ланцюга.

Пізніше, 20 липня 1942 року, коли «Анастас Мікоян» вже встиг побувати в Кейптауні, Монтевідео, Сан-Франциско і йшов в американський Сієтл, Воробйов знову отримав попередження від капітана. Як такий, що «не зробив для себе потрібного висновку», водолаз, звинувачений у суперечках зі старшим за званням, отримав заборону на звільнення у іноземних портах.

В Сієтлі судно планувало стати на ремонт, отримати необхідне озброєння та поповнити запаси. Там же Жак Воробйов здійснив чергове порушення. Зі своїми сусідами по каюті, водолазом Левандовським та зенітником Кужелєвим, Воробйов обговорював закупку в США спорядження для особового складу. Червонофлотець Кужелєв нарікав: «Начальство закупило для себе хороше спорядження, а нам придбали якесь шмаття!». На це Воробйов розсипався цілою тирадою: «Не було правди і не буде. Партія поставила на керівні пости дурнів, ось вони й роблять, що хочуть. Візьми хоча б нашого комісара: ні чорта не розуміє, навіть доповідь зробити не може! Те ж саме і молодший політрук Барковський. Партія поставила – ось вони й сидять». Водолаз навів приклад зі своєї роботи в Керчі, де над ним стояв начальник, що повинен був керувати великими справами, але нічого в них не розумів.

На слова Кирила Левандовського про те, що в СРСР недбалого керівника знімають з роботи, Жак Воробйов ще більш запально почав критикувати радянські порядки, відзначивши при цьому, що на відміну від США, в Радянському Союзі за будь-яку критику на людину очікував арешт. Воробйов не забув порівняти й рівні життя пролетаріату в двох наддержавах: «В Америці робітники заробляють непогано – по 20 доларів на день – і навіть мають особисті автомобілі». Левандовський, що постійно доповідав про слова Воробйова старшому політруку Новікову, повідомив і про новий інцидент.

На початку серпня 1942 року, після дев’ятимісячного переходу довжиною 25000 миль, «Анастас Мікоян» добрався до Анадирського залива на Чукотці. Увійшовши до складу експедиції особливого призначення (ЕОН-18), криголам повинен був пройти на захід Північним морським шляхом, доставити військові вантажі і дати можливість Північному флоту поповнитись бойовими кораблями.

14 серпня 1942-го ЕОН-18 під командуванням нового капітана, Юрія Хлєбнікова, що прибув на судно, команда вирушила у важкий похід. Як не полювали за караваном німецькі підводні човни і важкий крейсер «Адмірал Шеєр», потопити радянських моряків їм не вдалось. В середині листопада 1942 року, коли навігація припинилась, криголам вирушив у порт Молотовськ на Білому морі.

По дорозі в Молотовськ на екіпаж, оминувши мис Канін Ніс і тим самим завершивши навколосвітню подорож, чекало чергове випробування. Ввечері 26 листопада 1942 року корабель, що проходив за триста миль від Архангельська струсонув страшний вибух. Напоровшись на залишену німцями міну, криголам позбувся ходу, рульового управління, електроенергії та зв’язку і дав сильний крен на правий борт. Вся кормова частина судна була понищена, сильно пошкоджене машинне відділення та верхня палуба.

Запустивши в роботу дизель-генератор, моряки почали рятувати корабель. Швидко одягнувши свій гідрокостюм, Жак Воробйов спустився під воду. Працювати в льодяній воді, у суцільній темряві було майже неможливо, але водолазу вдалось успішно завести під пробоїну. Тим самим сміливий водолаз дав можливість команді через якихось 15 хвилин після вибуху відкачати воду та забезпечити кораблю хід. «Анастас Мікоян» був врятований та відведений у Молотовськ, на місцевий кораблебудівний завод.

Перебуваючи у Молотовську, Жак Воробйов знов вів підводні роботи з ремонту корабля. Але, героїчно показавши себе в бойових обставинах, він продовжував конфліктувати з керівництвом під час щоденної служби. Пішовши 21 грудня 1942 року на берег, де на нього чекала знайома дівчина, актриса Молотовського театру імені Ленінського комсомолу, водолаз не знав, що чергове звільнення буде для нього роковим.

Через чотири дні старпом Марлян і капітан криголама Хлєбніков наказали старшому лейтенанту Фаворову опитати Воробйова, а матеріали на нього передати до Військового трибуналу. Водолаза звинуватили у дезертирстві: маючи багато стягнень та попереджень він знову пішов без дозволу з корабля, перебуваючи у самовільній відсутності понад 16 годин.