автори: Невзлін Анна, Підгорнова Дарина

Іда та Фаня Потік народились у 1921 році в єврейському поселенні Капрешти, Сорокський повіт — у глибині Бессарабії, де життя йшло розмірено, і сусіди знали один одного поколіннями. Їх рід — з тих, хто колись переїхав сюди з ініціативи царської влади, брав участь у сільськогосподарських колоніях, говорив на їдиші, але вмів орієнтуватись у світі, що змінювався. Батьки дівчат були службовцями, в сім'ї п'ятеро дітей: Шмуель, Фаня, Аня, Роза та Іда — молодша. Всі діти здобули освіту в румунській школі та, як багато підлітків того часу, шукали себе — читали, обговорювали новини з Палестини. У 1935 році Іда та Фаня вступили до молодіжної організації «Гордонія». Їх старший брат Шмуель вже був у ній активістом — мріяв про кібуц, про життя в громаді, про втечу від європейської небезпеки. У 1938 році він поїхав у Палестину, де осів у Хайфі. Для Іди та Фані участь у "Гордонії" була швидше культурним: вони ще були надто молоді для таборів підготовки до від'їзду, відвідували лише гуртки та лекції.

З початком війни сім'ї вдалось евакуюватись — спочатку в Краснодар, а після смерті батьків — до Андижану. Так вони уникли трагедії, що спіткала багатьох їх земляків — депортацій, гетто та розстрілів. Однак евакуація обернулась втратою батьків, поневіряннями та бідністю. У 1944 році вони повертаються — тепер уже в радянську Молдавію, до міста Бєльці. В Бєльцях було важко, як і всім, хто повернувся — квартир бракувало, їжі не було, радянська бюрократія відрізнялась від румунської строгістю та холодом. Повернення до Палестини — думка, що раніше здавалась далекою, ставали все більш захопливою. Шмуель, тепер вже відомий діяч в Палестині, висилає листи, пропонує допомогу. Але в сім'ї не було єдності: Аня та Роза були проти, Іда та Фаня — за. Компромісом став переїзд до Чернівців, до Анни, що вчилась в медичному інституті.

В Чернівцях Іда працює в артілі «Вільна Буковина». Там сестри живуть скромно, переписуються з братом, отримують від нього невеликі грошові перекази — допомога, яку пізніше слідство назве «фінансування від іноземного агента». Іда відновлює зв'язки з подругами з капрештської «Гордонії», зокрема з Зіною Припас. У 1948 році сестри обговорюють можливий виїзд в Палестину з Бейдером і Беліновичем, які пропонують нелегальну переправу. Однак через відсутність засобів та зв'язків у Румунії Іда і Фаня відмовляються. Вони чекають план, запропонований братом, який повинен був реалізуватись за участі Шуні Скляр — керівниці бухарестського центру «Гордонії». Але у січні 1948 року Шуня була заарештована в Бухаресті, і цей канал закрився.

Тим часом МДБ починає відпрацювання «Гордонії» як антирадянської організації. Для виявлення та компрометації всіх її членів у Чернівцях відділ МДБ впроваджує агента «Смелая», яка представляється учасницею «Бейтара» та посилається на Креймер Ж.О. У листопаді 1948 року вона встановлює контакт з Міллером Фроїмом (уродженцем Бєльц), котрий планує виїхати до Румунії нелегально. Його знайомий — Сегал Йосип Еншелевич — також зацікавлений у виїзді. Для контролю за переправленням Меллеру підставляють агента УМДБ із псевдонімом «Весёлый». Спроба провалюється через нестачу грошей, але в результаті операції отримано дані на інших членів «Гордонії», в тому числі на Потік.