Хаїм (Єфим) Якович Барсук народився в 1902 році в українському місті Проскурів (зараз Хмельницький), в сімʼї Якова і Фраді Барсук. Яків Хаїмович Барсук (близько 1870 року народження) працював зважувальником у місцевих купців. Хаїм – другий син в сімʼї, у нього було троє братів: старший – Лазар і двоє молодших – Меєр і Ізраїль. Ріс Хаїм здібним юнаком, вступив в місцеве комерційне училище.

Атмосфера в місті сприяла підприємництву: до початку Першої світової війни Проскурів стрімко розвивався і став значним торгівельним центром Подільської губернії – багато в чому завдяки прокладеній через місто залізниці. Особливо важливу роль місто відігравало у експорті зерна. Торгові і кредитні заклади Проскурова обслуговували великий регіон. Близько половини населення складали євреї.

Лихоліття революції та громадянської війни круто міняло долі мільйонів. І, зазвичай, в ці неспокійні роки на території зруйнованої імперії підіймав голову антисемітизм. В 1919–1920 роках Проскуровом прокотились кілька хвиль єврейських погромів. Перший з них – в січні 1919 року – був спровокований брехливим звинуваченням так званої «квартирної стражі» (органу єврейської самооборони) в підтримці більшовистського повстання. Жертвами погрому стали 1650 осіб, ще 600 отримали поранення. В лютому 1922 року Єврейський громадський комітет допомоги («Євобщестком») підготував довідку про жертв єврейських погромів за 1919–1920 роки – як визнавали її упорядники, далеко не повну. Згідно з довідкою, за два роки в Проскурові від погромів в тому чи іншому ступені постраждали 1425 єврейських сімей, загальні матеріальні збитки склали 8,7 мільйона рублів.

Сімʼя Якова Барсука в кривавому вирі вціліла, однак під час погрому 18 листопада 1920 року їй було завдано збитків в розмірі тисячі рублів. Важко сказати, коли точно Хаїм Барсук захопився сіоністськими ідеями (може бути, ще в царські часи) – але єврейські погроми 1919–1920 років напевно сприяли їх вкоріненню.

В перші роки радянської влади життя в Проскурові, здавалося б, налагоджувалось. Завдяки непу і економічній активності єврейського населення поступово відновлювалось міське господарство. Але економічне зростання продовжувалось недовго: зі згортанням непу значна частина ремісників і торгівців перейшла в безправну категорію «лішенців».

В політичній сфері більшовики спочатку орієнтувались на встановлення однопартійної диктатури – будь-які інші організації сприймались ними як загроза, в тому числі і сіоністські. Учасники сіоністського руху зазнали репресій ледве не з перших місяців існування Рад. До 1923 року в СРСР залишались лише дві дозволені владою сіоністські організації: Єврейська комуністична робоча партія «Поалей Ціон» і легальне крило молодіжного руху «Гехалуц», прихильники котрого вважали можливим співіснування сіоністського руху з радянським режимом.

Легальне крило «Гехалуца» діяло в Проскурові і брало участь в створенні кількох підприємств – наприклад, артілі тютюнників. До цілковитого закриття «Гехалуца» залишались лічені роки...

А частина проскурівських сіоністів пішла в підпілля. Середи них був і наш герой. Саме Хаїм Барсук очолив таємне крило місцевого «Гехалуца». В цей час юнак працював секретарем домкомбіду – домового комітету бідноти (організації домового самоуправління). Правою рукою Хаїма Барсука був Єхезкель Шайкін, службовець проскурівської заготконтори. Обох чекісти пізніше охарактеризували як «вихідців з дрібнобуржуазного середовища».

Документи ДПУ містять відомості про якусь «ліквідаційну» операцію проти «угрупування» Барсука і Шайкіна, проведену в грудні 1922 року. Однак проскурівський осередок «Гехалуца» тоді лише на час призупинила свою діяльність, а до літа 1923 року знову активізувалась.

Група Барсука і Шайкіна нараховувала сімнадцять осіб. Вона підтримувала зв’язок з львівською організацією «Гехалуца» (це була територія Польщі), отримуючи від неї необхідні відомості. Засоби на свою діяльність група збирала за допомогою членських внесків.

Один-два рази на місяць проводились збори, на котрих зачитувались доповіді про єврейську літературу, сіоністський рух і еміграцію до Палестини. Зустрічі керівників відбувались окремо: для конспірації вони влаштовувались в човні на ріці Буг, подалі від міста. Вербування нових членів група не проводила: Барсук і Шайкін побоювались чекістських агентів.

Попри зусилля Барсука та Шайкіна дотримуватись конспірації, чекістам все ж вдалось впровадити до групи інформатора. Однак затримань та обшуків не відбулось: чекістам було замало відомостей та доказів. Можливо, нишпорки чекали, сподіваючись пізніше через керівників проскурівського «Гехалуца» вийти на більших «птахів» – наприклад, лідерів львівської організації. Безсумнівним успіхом було б, якби впіймали кого-небудь на гарячому під час спроби нелегального переходу кордону, але подібних акцій проскурівські сіоністи не здійснювали.

Правда, в 1923 році Хаїм Барсук все ж був заарештований. Однак чекістам надалі бракувало доказів: звинувачення так і не було висунуто, і скоро Хаїма відпустили.