Дов Бер Майзельс
1798 – 1870
Автор: Ротман Фреді
Євреї завжди брали участь боротьбі за звільнення польського народу проти іноземного панування. Спочатку у закликах та виличних демонстраціях, потім і у озброєній боротьбі, євреї проливали кров пліч-о-пліч з патріотами Речі Посполитої. Після придушення трьох польських повстань сини Ізраїлю разом з поляками опинились разом на шибениці і у царських тюрмах, були змушені покинути свої хати й містечка.
Одним з видатних героїв Польщі, на честь якого названі вулиці різних міст, був головний рабин Кракова і Варшави Дов Бер Майзельс.
Дов Бер Майзельс народився у Польщі, в містечку Щекоцині, у 1798 році. Його сім’я переїхала пізніше з Сілезії в українське місто Кам’янець-Подільський, де Майзельс здобув традиційну єврейську освіту і став, я і його батько, рабином. В 1820 році він одружився з донькою Залмана Борнштейна, багатого орендатора соляних шахт, і в 1832 році став головним рабином Кракова. У питаннях віри він був запеклим опонентом хасидів та їх цадиків.
За рік до переїзду в давню польську столицю, в 1831 році, Дов Бер Майзельс став довіреною особою емісара Варшавського національного уряду в Краківській республіці графа Людвіка Морштина. Маючи значний прибуток від створеного ними і його тестем банка, а також використовуючи широкі зв’язки серед дворян, рабин Майзельс купував зброю та набої для польських повстанців.
У 1846 році він взяв участь в Краківському повстанні, а через два роки пристрасно підтримав революційні події у Європі, відомі як “Весна народів”. Рабин Майзельс закликав всіх прихильників незалежної Польщі до рівності євреїв та брав активну участь у галицько-польській делегації у Відні. Перед обранням в австрійський парламент він оголосив, що буде представляти всіх виборців, а не тільки євреїв.
Після приєднання Краківської республіки до Австрійської імперії рабин Майзельс втратив власність та вплив у Кракові. Він переїхав на російську територію – до Варшави, де йому запропонували вакантну посаду головного рабина. Майзельс був рабином великого міста, але й надалі підписувався як “рабин Кракова, що проживає в Варшаві” – Краків залишався важливим центром юдаїзму.
Йшов 1861 рік, у Варшаві посилились патріотичні протести проти російського правління. Приводом стали церковні свята та річниця слави війська польського.
У відповідь російська влада посилила терор проти місцевих патріотів. Російські казаки, переслідували демонстрантів, заганяли їх в костели, жорстоко розправлялись з людьми прямо всередині храмів. На знак протесту, католицьке духовенство закрило всі міські церкви.
На це відразу ж відреагували популярні варшавські рабини Маркус Ястров та Ісаак Крамштик. На чолі з Майзельсом ці релігійні авторитети негайно приєднались до протесту, закривши, на знак солідарності, всі варшавські синагоги.
Євреї, яких очолив Майзельс брали участь у численних релігійних і патріотичних демонстраціях в Варшаві. Майзельс, на відміну від лібералів від релігії Ястрова і Крамштика, був лідером ортодоксів, більшості єврейської громади, і його участь у виступах проти російських окупантів особливо цінувалась громадськістю. Серед християнського населення Варшави рабин Майзельс і його соратники Маркус Ястров і Ісаак Крамштик заслужили справжню славу.
Щоб якось розірвати зачароване коло насильства, у Варшаві в лютому 1861 року було створено Міську делегацію (Delegacja Miejska) – комітет видатних містян, що прагнули шляхом перемовин з російською адміністрацією стабілізувати ситуацію. Майзельс увійшов до складу Міської делегації як представник всього місцевого єврейства.
Немалу роль в популярності рабина зіграла і його участь в екуменічних похоронах п’яти жертв – учасників антиросійської демонстрації в Варшаві 2 березня 1861 р. Подія була майстерно увічнена видатним польським художником єврейського походження Олександром Лессером.
На картині Лессера ми бачимо, що центральна фігура похоронної церемонії – католицький єпископ Варшави Антоній Мелхіор Фіалковський. Поруч з ним – священнослужителі різних віросповідань: з однієї сторони рабини Ястров і Крамштик на чолі з головним рабином Варшави Майзельсом, а з другої – священнослужителі різноманітних християнських церков.
Після похоронної церемонії на Старих Повонзках – давньому варшавському некрополі – рабини брали участь в скорботній ході по вулицях міста.
Маркус Ястров був заарештований за участь у цьому патріотичному заході та ув’язнений у Варшавській цитаделі, в її відомому X павільйоні, де сиділи польські патріоти і революціонери. Через три місяці його вислали в Прусію.
Пізніше Маркус Ястров стояв біля джерел консервативного юдаїзму. Проживаючи у Сполучених Штатах Америки, він був одним з редакторів першої єврейської енциклопедії (1901-1906) та автором двотомного англійського «Словника Таргумів, Вавилонського та Єрусалимського Талмудів і мідрашистської літератури» (1886-1903).
Рабин Іcаак Крамштик теж був заарештований та ув’язнений в тюрмі, а потім депортований за межі Королівства Польського. Після Січневого повстання 1863 р. Крамштик був знову заарештований і засланий до Сибіру. Він повернувся до Варшави у травні 1867 року та продовжив, окрім роботи в синагозі, займатись публіцистикою та юридичною практикою. Ісаак Крамштик увійшов в історію як людина, що першою почала викладати Талмуд польською мовою. Його прямий нащадок – сучасний польський публіцист, відомий філософ, професор Ягеллонського університету Ян Хартман.
Рабин Варшави Дов Бер Майзельс розділив участь зі своїми соплемінниками і також опинився у Варшавській цитаделі. В січні 1863 року він сердечно вітав повстання проти царату, а після його поразки був депортований в Галичину як австрійський підданий.
Перед смертю йому вдалось повернутись до Варшави, де він пізніше вмер у 1878 році. Його урочисті похорони стали ще одним приводом для патріотичної демонстрації варшав’ян, поляків та євреїв, що об’єднались у відкритому спротиві царській деспотії.
12.12.2020
Переклад українською мовою Ольга Лідовська