Брати Гольдштейн
Григорій (1931–2019) та Ісай (1938–2011) Гольдштейни були молоді та успішні. Але вони відмовились від всього, щоб приєднатись до руху відмовників і боротись за виїзд в Ізраїль. За 15 років вони написали понад 500 листів політикам, у правозахисні організації та закордонні ЗМІ. Гольдштейни кинули виклик системі: подали в суд на Пошту СРСР за незаконне вилучення листів. Завдяки цьому прецеденту радянська пошта була змушена переглянути свою політику стосовно іноземної кореспонденції.
Здавалося б, у братів Гольдштейн в Тбілісі було все. Висока зарплата - 400 рублів, престижна наукова робота, власна квартира. Чого їм бракувало?! Чому вони все покинули і вирішили виїхати до Ізраїлю?
Про те, що з євреїв зробили національних “цапів відбувайлів”, Григорій Гольдштейн зрозумів дуже рано. Ось один із його спогадів... Щоліта сім'я Гольдштейнів відпочивала на дачі в Ленінградській області. В самому Ленінграді жили сестри матері. І ось у червні 1941 Малка Гольдштейн з синами поїздом поїхала до родичів. Григорію було 10 років, а Ісаю 3 роки. Новина про початок війни застала їх в дорозі. За три тижні у воєнному Ленінграді 10-річний Григорій дізнався нове слово - антисемітизм. “Була повітряна тривога. І треба було ховатись під арками. І тут я чую розмову, що війну євреї розпочали. Від інших людей, що євреї з людського м'яса роблять паштет. Це був зріз абсолютно різних думок”.
В сім'ї Гольдштейнів від дітей не приховували обурливі випадки антисемітизму, з якими стикались родичі чи знайомі. Все це - факт за фактом відкладалось в головах Григорія та Ісая і формувало їх національну самосвідомість.
Пізніше, все в тому ж Ленінграді, куди Григорій Гольдштейн поїде вступати до Вишу, він знов відчує на собі “клеймо єврея”. Незважаючи на золоту медаль, Григорій не зміг вступити в жоден престижний навчальний заклад. Гольдштейн подав документи до Інституту зв'язку, щоб його не забрали в армію. Через рік він перевівся в Тбіліський державний університет на фізичний факультет, який закінчив з відзнакою. Молодший брат Ісай потім врахує досвід брата, відразу вступить до Тбіліського держуніверситету, на той же факультет.
Шлях до сіонізму братів Гольдштейнів почався в 50-х. Коли студент Григорій купив свій перший радіоприймач. “Я намагався слухати “ворожі голоси”. Одного разу я натрапив на “Голос Ізраїля” на їдиші, який я трошки знав. Але програми їдишем глушили. Тому почав слухати передачі французькою мовою, адже саме її я вивчав у школі. Клав поруч папір та олівець і записував ключові слова, яких не знав. Так протягом року я настільки опанував мову та переклад, що почав вільно розуміти передачі “Голосу Ізраїлю” французькою”.
Брати були успішними фізиками, захистили кандидатські дисертації, працювали у провідних інститутах Грузії. Останнє місце роботи – інститут метрології при Академії наук Грузинської РСР, у якого були філії по всьому Союзу. Інститут складався з двох відділень: одне відкрите – загальна метеорологія, географія, що не мала грифа секретності, друге – закрите, де виконувались держзамовлення для ВМФ під грифом «секретно». «В Тбілісі ми розробляли електроніку для атомних підводних човнів. Найсмішніше, що всі ці секретні розробки були створені за принципом, дожени. Ми знали що треба наздогнати та перегнати Американців, щоб у них там не було. Але радянський союз відставав, причому відставання було приблизно років на десять. І ось всі ці філії, вони доганяли американців», - розповідав Григорій.
Григорій був автором 13 наукових публікацій та 6 винаходів. А Ісай працював начальником відділу безпеки в цьому ж Інституті метрології. Природно, коли в 1971 році брати подали документи до ВВІРу для виїзду в Ізраїль, вони отримали відмову з міркувань секретності. “Я знав, що роки два-три не пустять. Але ці роки перетворились у 15 років. З перервою на один рік в тюрмі”, згадував Григорій.
Після відмови у виїзді брати Гольдштейни звільнились з роботи. І їх помешкання стали центром відмовницької діяльності в Грузії. Тбілісі був привабливий для туристів, серед яких були й іноземці, тому брати Гольдштейни швидко встановили зв'язок з гостями столиці та з журналістами. Влітку двері квартир Григорія та Ісаї практично не зачинялись. Туристи їхали до них з різних країн, щоб допомогти доправити за кордон списки тих, хто хоче виїхати з СРСР. Про братів Гольдштейн та їх боротьбі почали часто згадувати у закордонній пресі.
З того часу життя братів сильно змінилось. Багато хто у Тбілісі вважали, що вони провокатори, агенти КДБ, оскільки вони надзвичайно зухвало себе поводили. Навіть родичі уникали близького спілкування. “Було два типи реакцій, - згадував Григорій, - одні під час зустрічі намагались перейти на інший бік вулиці. Одного разу це був двоюрідний брат, який служив у ЦК Грузії. Інші лише вітались або мовчки проходили повз”.
Переломним моментом в усвідомленні стану євреїв у світі, стало захоплення та вбивство ізраїльських спортсменів під час Олімпіади в Мюнхені у 1972 році. Брати Гольдштейн були шоковані байдужою реакцією СРСР на теракт проти ізраїльської команди. Тому, написали листа до Голови Президії ВР СРСР Миколи Підгорного, де заявили про свою відмову від радянського громадянства. І ще раз подали прохання на виїзд у Ізраїль. “Після мюнхенської олімпіади нас взяли, тримали днів п'ять. Потім випустили. Причому прокурор відкрив сейф та показав пачку листів та телеграм і сказав, що це міжнародний тиск. І завдяки цьому вас випустили”, згадував Григорій.
Про те, що їх телефони прослуховуються брати Гольдштейни дізнались у КДБ. Там буквально цитували розмови, що відбувались в квартирі. З того часу всі важливі питання брати обговорювали на папері. А у Григорія з'явилась звичка - не залишати доказів, відразу ж знищуючи написане. Їх не лише слухали, але регулярно проводили таємні обшуки в квартирах братів. “Найстрашніше було не те, що у тебе знайдуть щось, а те, що щось підкинуть, - пояснював Григорій. – Якось я прийшов додому і побачив, що на столику, де в мене лежали додаткові ключі - червона полоска воску. Я взяв ключі, а вони у воску. Тобто робили зліпок ключів. Після цього я кілька днів робив генеральний обшук у себе в квартирі”.
Брати регулярно писали листи за кордон - у різноманітні комітети з прав людини, закордонні видання, політикам та правозахисникам. І одного разу на допиті у КДБ слідчий процитував братам їх листа. А потім з насмішкою показав пачку з 20-30 конвертів, які Гольдштейни відправляли за кордон. Брати зрозуміли, що їх листи вилучають.
У 1973 році Ісай Гольдштейн вчиняє надзвичайно зухвало - подає до суду на Тбіліський поштамт. Причина - пошта СРСР не доправила 40 листів, відправлених з повідомленням за кордон у 1972 -1973 роках. При цьому пошта відмовляється сплачувати компенсацію: за кожен лист - 11 рублів 76 копійок (СРСР підписав Всесвітню поштову конвенцію, згідно з якою був зобов'язаний заплатити). Після довгих відкладань справи Народний суд все ж таки влаштував слухання. Ісай Гольдштейн виступав як позивач та адвокат. І виграв суд та компенсацію - 494 рублі 40 копійок. Тбіліський поштамт подав апеляцію. І компенсацію знизили до 294 рублів. Але й цю суму державна поштова система платити була не згодна. І подала касацію до Верховного суду. Його рішення було таким: листи не вилучались, а загубились. Доказів, що їх загубила Пошта СРСР нема. Квитанції про оплату листів з повідомленням уже не дійсні, оскільки скаргу можна подати лише протягом 6 місяців з дати відправлення. А Гольдштейн подав через 8 місяців. На основі цього Верховний суд відхилив скаргу Ісая. “У Верховному суді мені сказали: “Ти наполягаєш тут, що твої листи не доходять. Ти витрачаєш свій час та гроші на написання та відправлення листів. Ти бачиш, що тобі не вдається їх відправити. Тому припини писати свої листи”, - розповідав Ісай.
Після цього Ісай ще тричі подавав до суду на Тбіліський поштамт, вимагаючи провести розслідування за кордоном та з'ясувати в отримувачів долю листів. В результаті Гольдштейн отримав компенсацію 150 рублів. Але не по суду. Це був так званий “жест доброї волі” Тбіліського поштамту. Після цього прецеденту з 1975 року Пошта СРСР почала працювати акуратніше. Нейтральні листи перестали вилучати. “Губилась” лише та кореспонденція, як псувала імідж Рад.
У 1975 році в Тбілісі проходила конференція Міжнародної спільноти з вивчення штучного інтелекту. КДБ якнайсуворіше заборонив братам Гольдштейн там з'являтись. А вони не просто з'явились. Ісай вирішив поставити питання доповідачу. Назвався і сказав, що є представником держави Ізраїль. Наступного дня обидвох братів викликали до КДБ. В ультимативній формі їм сказали і близько не підходити до конференції. Але завдяки тиску міжнародних організаторів голові конференції довелось зробити заяву, що брати Гольдштейн запрошені Академією Наук СРСР.
В січні 1976 р. Григорій та Ісай Гольдштейни разом зі Звіадом Гамсахурдіа, Теймуразом Джанелідзе, Віктором Рцхиладзе (Рцхеладзе) заснували правозахисну організацію – Грузинську Гельсінську спілку. Після того, як по всьому СРСР почали переслідувати і судити учасників Гельсінських спілок, в 1978 році заарештували і Григорія - за неробство (брати звільнились з НДІ для переїзду в Ізраїль). “Всі знали, що ми не працювали з братом, - згадував Григорій. - І нікого це не турбувало. А коли почались арешти по Гельсінській спілці, мені послали рознарядку на роботу до секретного інституту назад до НДІ. Я відмовився - на мене завели справу. І мене посадили як неробу”.
Григорію Гольдштейну дали рік. По закону з таким маленьким терміном він мав відбувати покарання за місцем проживання - у Грузинській РСР. А його відправили до Полярного кола у Архангельську область. “Коли в таборі дізнались, що я єврей — то реакція була, ніби по вулиці гуляє гіпопотам. Мене торкались, в строю вдаряли, штовхали в спину. І у них обзивання було таке - ти єврей. Вони, напевне, єврея живого вперше бачили. Потім я зрозумів, чим їх можна купити. Більшість засуджених, у них психіка, як у дітей. Вони жорстокі, але психіка напівдитяча. І вечорами я їх розважав розповідями. Вони слухали з відкритими ротами”.
За тиждень до завершення тюремного терміну Григорія Гольдштейна літаком доправили в архангельську тюрму. І посадили в окрему камеру. Тюремники випитували у Григорія за що він сидить, що його привезли з такою пошаною. А засуджений на роздачі на знак поваги клав додаткову порцію їжі. Після звільнення Григорію Гольдштейну видали довідку, що сидів він у тбіліській тюрмі.
Тюремний термін та прямі погрози КДБ не злякали братів Гольдштейнів. Про них також писали іноземні газети. До них додому також приїжджали інтуристи. Через 15 років після першого подання заяви на виїзд в Ізраїль, братам Гольдштейнам подзвонили іноземні журналісти із сенсаційною новиною - Гольдштейнів випускають з СРСР. Сенатор США Едвард Кеннеді під час свого візиту в Москву у 1986 році надав радянському уряду список людей, яких США просять випустити з країни. В цьому списку були й брати Гольдштейн з родичами. Виїзні візи в Ізраїль Ісай та Григорій отримали 4 квітня 1986 р. Але через 10 днів знову були затримані в Москві на прощальній вечірці на честь їх від'їзду з СРСР.
18 квітня 1986 р. брати Гольдштейни приїхали в Ізраїль разом з матір'ю Малкою, дружиною Ісаї - Єлизаветою Биковою, їх сином Аві та тещею Любою Каплунович. Через два місяці Ісай Гольдштейн свідчив перед Конгресом США про порушення Всесвітньої поштової конвенції з боку радянської влади, де в деталях розповів про свої суди з Тбіліським поштамтом. Незважаючи на переїзд, брати Гольдштейн не втрачали зв'язок з учасниками Грузинської Гельсінської групи. І в 1990 р. Ісай Гольдштейн був призначений Звіадом Гамсахурдіа (котрий став першим Президентом Грузії) своїм особистим радником по зв'язках зі США та Заходом.
В Ізраїлі Ісай та Григорій Гольдштейни працювали за спеціальністю – викладали фізику в американській школі в Нетанії та працювали в концерні "Авіаційна промисловість". Ісай Гольдштейн помер у 2011 році в Нетанії. Старший брат Григорій - 8 років по тому, у 2019.
12.12.2020
Переклад українською мовою: Лідовська Ольга
Бібліографія та джерела:
Shindler, C. Exit visa: Detente, human rights and the Jewish emigration movement in the USSR. London, 1978. pp. 53-54.
Сборник документов общественной группы содействия выполнению Хельсинкских соглашений. Выпуск 5. New York: Khronika Press, 1979. 78 с.
Файн Б. Главы из жизни (продолжение) // Заметки по еврейской истории. №1. litbook.ru.
Сообщение «Хроники текущих событий» «Деятельность групп „Хельсинки"» // Хроника текущих событий. №44. 16.03.1977. С. 27.
Сборник документов общественной группы содействия выполнению Хельсинкских соглашений. Выпуск 5. New York: Khronika Press, 1979. С. 39-40.
Положение группы "Фантом" // Вести из СССР. 1985. №14-5; №11/12-6; №13-6.
Вести из СССР. №23/24. 31.12.1985.
מעריב [Maariv]. 18.02.1986. P. 2.
Disruption of mail in the Soviet Union: Hearing before the Subcommittee on Postal Operations and Services of the Committee on Post Office and Civil Service, House of Representatives, Ninety-ninth Congress, second session, June 19, 1986. Washington: U.S. G.P.O., 1987.
Гольдштейн И.А. Будни и праздники отказников // Земелах: советские еврейские эго-документы