Ієхзекіль Атлас
1913 – 1942
.jpg)
Про подвиги лікаря Атласа в Білорусі ходили легенди. У листопаді 1941 року нацисти розстріляли його сім'ю, і він з лікаря став невловимим месником, одним з перших єврейських партизанів. Його загін нищив німецькі поїзди, підривав мости, підпалював літаки та нищив німецькі гарнізони у білоруських містечках. Майже рік нацисти не могли впоратись доктором Атласом і його бійцями.
Ієхзекіль Атлас народився в Польщі в 1913 році. Адам Атлас, його батько, був купцем. Сина, однак, торгівля не приваблювала, тому він вирішив зайнятись медициною. На навчання євреїв в медичних інститутах в Польщі була жорстока квота, і юнак поїхав за кордон. Навчався у Франції та Італії, і в 1939 році отримав диплом лікаря в Болонському університеті.
Повернення додому було сумним. Європа завмерла в очікувані війни. Всього за кілька місяців, у вересні 1939 року, набрав чинності таємний пакт Молотова - Ріббентропа: на територію Польщі вступило військо нацистської Німеччини і Радянського Союзу. Рідне місто Атласів опинилось на німецькій території; сімʼя, попри буржуазне походження, вирішила втікати у Західну Білорусію, яка була зайнята радянськими військами. Вони оселились у селищі Козловщина, і Атлас почав працювати лікарем. Два роки пройшли відносно спокійно, а 21 червня 1941 року почалась Велика Вітчизняна війна. Радянська Білорусія дуже швидко була захоплена гітлерівською Німеччиною.
Нацисти відразу ж оголосили кілька наказів стосовно євреїв. Потрібно було прикріпити на одяг жовту зірку, заборонено було ходити тротуаром та користуватись громадським транспортом, не дозволялось відвідувати театри і бібліотеки або виходити на вулицю вночі. Гроші та інші цінності потрібно було здати німцям. Євреїв виганяли на примусові роботи. Через певний час всіх євреїв Козловщини і навколишніх сіл заставили переселитись у Козловське гетто.
21 листопада гестапівці забрали на розстріл батьків і молодшу Ієхзекіля, 17-літню Селіну – всього в той день в Козловщині було вбито дві з половиною тисячі євреїв. Самого Ієхзекіля направили працювати у сусіднє містечко Деречин, в інше єврейське гетто – нацистам потрібні були лікарі.
Ієхзекіль не мав спокою, знову і знову повертався думками до загибелі своєї родини: батьків врятувати було не можна, але якби він сказав гестапівцям, що Селіна його дружина, а не сестра, можливо, вона могла бути врятована від кривавого знищення. Він жив мрією про помсту, уявляв, як страчує катів, але повідомлення про перемоги німецької армії повертали його на землю. Що він міг зробити один проти їх величезної могутності?
У травні 1942 року йому і кільком його товаришам вдалось втекти із гетто. Вони сховались у Липичанськїй пущі. Там втікачі зустріли солдат Робітничо-селянської Червоної армії. Їх було небагато: більша частина тих, хто вижив у «Новогрудському котлі» під Мінськом встигла відступити, але деякі відстали від своїх частин і тепер теж переховувались у лісах. Серед них було багато поранених, котрим терміново потрібна була медична допомога.. Доктора Атласа прийняли з відкритими обіймами і тут же запропонували приєднатись до партизанського загону лікарем. На місці боїв ще з літа 1941 року залишилась поламана зброя, багато що з цього вдалось відремонтувати, лікар змінив скальпель на рушницю. Тепер, тримаючи зброю в руках, він прагнув бою.
Через кілька місяців, 24 липня 1942 року, Деречинське гетто теж було ліквідовано. Всього кілька родин змогли врятуватись під час масового знищення. По ночах вони рухались через поля і болота, поки не прийшли до лісу, де переховувались партизани. Ті, хто вижили, приєднались до загону доктора Атласа – тепер він налічував уже близько 120 осіб. Серед біженців була єврейська дівчина Белла Хішхорн. Вона пережила війну і залишила спогади про ту зустріч. Белла описала доктора як «худорлявого, але гарного молодого чоловіка з блакитним очима, каштановим волоссям, що вʼється, в селянській сорочці і високих російських чоботах, з револьвером на поясі».
Першою ціллю Атласа був німецький гарнізон Деречина. Атлас вирішив знищити його і стратити нацистів та їх помічників. Перед тим, як виступити, Ієхзекіль сказав своїм товаришам: «Ваше життя завершилось в бійні 24 липня. Кожен додатковий день життя належить не вам, а вашим вбитим родинам. Ми повинні помститись за них». 10 серпня 1942 року єврейський загін виступив у напрямку Деречина. Завдяки хоробрості єврейських бійців їм вдалось витіснити німців і захопити селище. На братській могилі деречинських євреїв вони стратили 44 гестапівців. В руках партизанів опинилась зброя та набої німців.
У «атласитів» (як їх називали з того часу) навіть зʼявилась форма: високі черевики, шкіряні ранці та російські сорочки. Доктору Атласу вдалось обʼєднати їх у дисципліновану організацію, що дуже відрізнялась від початкової групи зневірених втікачів у лахмітті. При бойовому підрозділі існував і сімейний партизанський табір: тут жили жінки і діти, котрих бійці Атласа захищали та забезпечували всім необхідним. Слава Атласа поширилась лісами. Його загін, що довів свою боєздатність, став частиною партизанського руху, що формувався – загону, на чолі якого стояв майбутній герой Радянського союзу Борис Булат.
За кілька місяців доктор Атлас став справжньою легендою. Про нього ходили найнеймовірніші чутки. Розповідали, буцімто присягнув прочитати кадіш над могилами своїх батьків та сестри. І одного разу зі своїм товаришем Беріком, родичі якого теж були вбиті в Козловщині, він пішов з табору, і під самим носом у німців, зі зброєю напоготові, вони прочитали молитву над братньою могилою. Розповідали, що його не брали кулі: одного разу він стрибнув у воду під ворожим вогнем, що не припинявся, довго плив під водою і залишився цілим. Що був чудовим командиром і завжди з повагою розмовляв із бійцями свого загону, до яких ставився, як до рівних. Ніби то у всіх, хто приходив до нього він питав: «Яка твоя мета?» І брав лише тих, хто казав, що хоче померти, у боротьбі з ворогом.
Вже через два тижні після першої перемоги група Атласа знову вирушила у похід. 24 серпня його загін знищив поїзд на станції Рожанка. 2 вересня вони підірвали міст на відрізку Ліда - Мости, що ретельно охоронявся нацистами. Міст був невеликим – всього 10 метрів, але по ньому німці перевозили на схід військову техніку. В результаті рух тут було припинено на 45 годин. За кілька днів Атлас з товаришами спалили 225-метровий міст через Неман на ділянці Дятлово - Ліда. Великий німецький корпус, який повинен був перейти через міст і рухатись в напрямку фронту, застряг тут надовго. 15 вересня 1942 року Атлас, керуючи своїми бійцями, захопив та спалив німецький літак, у якого була вимушена посадка. Збадьорені своїми перемогами, атласисти пробували атакувати Козловщину. Їх атака була відбита, але нацисти, що вирушили їм навздогін отримали величезні втрати і змушені були відступити.
Загони партизан стали серйозною проблемою для німців. Нацисти змушені були посилити сільські гарнізони, регулярно прочісували ліс, та відправити додатковий контингент в село Руда Яворська, що стояла в самому центрі партизанського лісу. Доктор Атлас вирішив, що кращий захист, що були життєво необхідні в умовах холоду, що наближався.
В листопаді 1942 року нацисти вирішили завершити цю партизанську війну. В район лісів, де переховувались народні месники, було стягнуте військо. Майже місяць нацисти прочісували ліс у пошуках бійців спротиву. Загін Атласа був атакований силами ворога, що значно перевершував кількість партизан. Під час бою під Великою Волею, в грудні 1942 року, невловимого доктора Атласа, таки наздогнала ворожа куля. Його останніми словами були: «Товариство, я призначаю на своє місце Еліка Ліпшовича. Не звертай на мене уваги. Продовжуй боротися». У 1948 році Ієхзекіль Атлас був посмертно нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня.
Доктор Ієхзекіль Атлас був похований своїми товаришами в лісових хащах Липичанської пущі поруч із селом Мала Воля. В могилу разом з ним поклали обойму з патронами і тонометр. А через 66 років після загибелі доктора Атласа його останки були перенесені в місто Дятлово перепоховані на єврейському кладовищі в присутності рабина і ветеранів Другої світової війни.
06.03.2021
Бібліографія і джерела:
1. Доктор Атлас - герой єврейських партизанів (івр.) / газета «Давар», 28.03.1963
2. Bornstein, Samuel. Pelugat ha-doktor Atlas: Sipuro shel partizen yehudi («Батальйон доктора Атласа: Історія єврейського партизана»). Tel Aviv: United Kibbutz Movement, 1948 (івр.)